Songtekst en vertaling
Origineel
Мої плакати на стінах, як і шрами на тілі.
Я гублюся, зосереджено розчиняючи свій біль. У моєму волоссі більше нема кератину.
Я доросла дитина, мені пасує сатин. Мої плакати на стінах, як і шрами на тілі.
Я гублюся, зосереджено розчиняючи свій біль. У моєму волоссі більше нема кератину.
Я доросла дитина, мені пасує сатин. Я вже вмію казати ні, та тобі я скажу так.
Моїми діями більше не заправляє страх.
Я грію надію про те, що у нас є спільний дах, бо нам не пасує ця нав'язана мова кохання.
Я плачу в ванній, поки вода тече по шкірі, змиває бруд, в якій я сам себе містив. І я чую голос, він мені каже відпустити. Та я не вмію.
Я лиш чіпляюся сильніше. Я хочу більше, щодня згораючи без причин.
Я вірю в притчі, що були вписані сторіччя назад у камені.
Я перевірю їх на практиці, бо завжди звик ламати я, щоб зрозуміти, як працює серце.
Не пробачаю мозку переобдумані поступки, зажаті емоції. Кольорові олівці малюють мою долю.
Я чорно-білим приспівом розкажу про любов і мої плакати на стінах, як і шрами на тілі.
Я гублюся, зосереджено розчиняючи свій біль. У моєму волоссі більше нема кератину.
Я доросла дитина, мені пасує сатин. Мої плакати на стінах, як і шрами на тілі.
Я гублюся, зосереджено розчиняючи свій біль. У моєму волоссі більше нема кератину.
Я доросла дитина, мені пасує сатин. Я вже вмі--
Nederlandse vertaling
Mijn kreten hangen op de muren, net als de littekens op mijn lichaam.
Ik verlies mezelf en concentreer me op het oplossen van mijn pijn. Mijn haar bevat geen keratine meer.
Ik ben een volwassen kind, satijn past bij mij. Mijn kreten hangen op de muren, net als de littekens op mijn lichaam.
Ik verlies mezelf en concentreer me op het oplossen van mijn pijn. Mijn haar bevat geen keratine meer.
Ik ben een volwassen kind, satijn past bij mij. Ik weet al hoe ik nee moet zeggen, maar ik zal ja tegen jou zeggen.
Mijn daden worden niet langer gevoed door angst.
Ik hoop dat we een gemeenschappelijk dak hebben, want deze opgelegde liefdestaal past niet bij ons.
Ik huil in de badkamer terwijl het water over mijn huid stroomt en het vuil wegspoelt waarin ik mezelf heb opgesloten. En ik hoor een stem, die me zegt los te laten. Maar ik kan het niet.
Ik houd me gewoon steviger vast. Ik wil meer, elke dag branden zonder reden.
Ik geloof in gelijkenissen die eeuwen geleden in steen zijn geschreven.
Ik ga ze in de praktijk testen, omdat ik altijd gewend ben ze te breken om te begrijpen hoe het hart werkt.
Ik vergeef het brein niet voor heroverwogen concessies, onderdrukte emoties. Kleurpotloden tekenen mijn lot.
Ik zal een zwart-wit refrein vertellen over de liefde en mijn posters aan de muren, maar ook over de littekens op mijn lichaam.
Ik verlies mezelf en concentreer me op het oplossen van mijn pijn. Mijn haar bevat geen keratine meer.
Ik ben een volwassen kind, satijn past bij mij. Mijn kreten hangen op de muren, net als de littekens op mijn lichaam.
Ik verlies mezelf en concentreer me op het oplossen van mijn pijn. Mijn haar bevat geen keratine meer.
Ik ben een volwassen kind, satijn past bij mij. Ik kan al--